Головна » Новини МАЇС » 7 вимог фермерів до кукурудзи у 2024 році

7 вимог фермерів до кукурудзи у 2024 році

Коли я питаю у фермера на яку врожайність кукурудзи він розраховує, то 9 з 10 відповідають – на найвищу – розповідає менеджер Центру підтримки клієнтів Компанії Маїс, Юлія Косогорова. Хоча, це неправда, точніше, – не вся правда. Юлія розмовляє з фермерами про кукурудзу вже 5 років. Продає насіння, супроводжує, їздить на поля, збирає інформацію про посів, технологію, врожайність.  

  • Якщо б в мене запитали яку кукурудзу шукають фермери зараз, то я б з впевненістю сказала – по-перше – суху, по-друге – суху і по-третє – суху.

Вимоги фермерів до гібридів кукурудзи завжди формувалися економікою. 

Ось тільки, якщо раніше основну роль тут відігравали погода і кліматичні особливості, то зараз, звичайно, на першому місці – війна, ціна і логістика.

Перша посівна в умовах повномасштабного вторгнення пройшла на адреналіні і інерції одночасно. Площі хоч і впали, але гібридний склад у сезоні 2022 року фактично повторював 2021. До вибору гібридів на весну 2023 року фермери підійшли вже більш ретельно. З’явився запит на гібриди, які витримують перестой аж до весни. А от щодо посівної-2024, то вимоги до гібридів кукурудзи у фермерів однозначні – сухе зерно.

  1. Збиральна волога. Тут фермери усіх регіонів України мають однакову думку – низька збиральна вологість зерна – це перший чинник, на який вони звертають увагу. Не треба гнатися виключно за показником потенційної врожайності, якщо не впевнені з якою вологою будете косити цей врожай. Зараз слід максимально враховувати рекомендації виробників, – говорить Юлія Косогорова. Якщо якийсь гібрид не рекомендують для Вашого регіону, то не обирайте його, навіть якщо половина відео у youtube розповідає про чиїсь шикарні врожаї. Платити за сушку рекордних врожаїв будете Ви, а не блогери. 
  2. Врожайність. Звичайно, є мінімальний рівень врожайності, нижче якого фермерам просто не доцільно сіяти кукурудзу. Для кожного регіону він може бути різним. В Одеській області врожаї по міркам Хмельниччини – мізерні. Але тут дешевша логістика до порту і вища ціна. Тому економіка працює навіть при 5 тоннах з гектара. Так само з No-till – рахується не стільки врожай, скільки собівартість. 
  3. Стійкість до перестою. Це відносно нова вимога. Раніше гібриди для зимових жнив шукали одиниці. А зараз не рідкість і весняні жнива. Ми не прихильники пізніх термінів збирання, але зараз це звичайна справа і цю потребу теж можемо задовольнити. Тут потрібні гібриді з більшим числом ФАО і потужним стеблом, на приклад ДМС 3111 або ж ДМС Аміго.
  4. Стійкість до посухи. Остання велика посуха, яка негативно вплинула на кукурудзу, була в Україні у 2020 році. Після цього посухостійкі гібриди отримали додаткову популярність – тоді насіння нашого посухостійкого гібрида ДМ Вікторія закінчувалося ще в січні. Але пізні холодні весни останніх сезонів та тривалі дощі восени змінили цей тренд. Зараз замість посухостійкості фермери частіше купують холодостійкі гібриди і більш ранніх груп стиглості. За цими ознаками я однозначно рекомендую ДМС Прайм. 
  5. Потреба у гібридах для економного вирощування. Це теж результат високих цін на добрива. Зараз невеликим фермерам може бути вигідніше не вкладатися в живлення і тоді навіть невеликий врожай забезпечить рентабельність. Але, зрозуміло, що це разові вимушені акції. Хочеться вірити, що наші фермери якнайшвидше повернуться до нормальних рекомендованих доз, бо кукурудза все таки технологічна культура. 
  6. Стійкість до хвороб. Це вже більш нішові потреби. Якщо говорити про стійкість до хвороб, зокрема до сажкових, то такі питання ставлять нові клієнти. Якість доробки насіння і застосування дорогих та ефективних фунгіцидів робить свою справу – нарікань на це в нас немає.
  7. Вартість насіння. Це важливий аспект вибору для фермера. Хоча, на мою думку це більше емоційна складова. Адже питома вартість насіння в загальних витратах на вирощування кукурудзи невелика. І ті 350 гривень, які фермер доплатить за мішок нового гібрида – вони кілька разів окупляться сухішим зерном і більшим врожаєм. Тому я раджу хоча б поступово впроваджувати новинки у свої господарства – це вигідно. Особливо у такі напружені часи, як зараз.

Цей матеріал вийшов у журналі “ЗЕРНО”, №1, 2024.