– Коли я питаю у фермера на яку врожайність кукурудзи він розраховує, то 9 з 10 відповідають – на найвищу – розповідає менеджер Центру підтримки клієнтів Компанії Маїс, Юлія Косогорова. Хоча, це неправда, точніше, – не вся правда. Юлія розмовляє з фермерами про кукурудзу вже 5 років. Продає насіння, супроводжує, їздить на поля, збирає інформацію про посів, технологію, врожайність.
- Якщо б в мене запитали яку кукурудзу шукають фермери зараз, то я б з впевненістю сказала – по-перше – суху, по-друге – суху і по-третє – суху.
Вимоги фермерів до гібридів кукурудзи завжди формувалися економікою.
Ось тільки, якщо раніше основну роль тут відігравали погода і кліматичні особливості, то зараз, звичайно, на першому місці – війна, ціна і логістика.
Перша посівна в умовах повномасштабного вторгнення пройшла на адреналіні і інерції одночасно. Площі хоч і впали, але гібридний склад у сезоні 2022 року фактично повторював 2021. До вибору гібридів на весну 2023 року фермери підійшли вже більш ретельно. З’явився запит на гібриди, які витримують перестой аж до весни. А от щодо посівної-2024, то вимоги до гібридів кукурудзи у фермерів однозначні – сухе зерно.
- Збиральна волога. Тут фермери усіх регіонів України мають однакову думку – низька збиральна вологість зерна – це перший чинник, на який вони звертають увагу. Не треба гнатися виключно за показником потенційної врожайності, якщо не впевнені з якою вологою будете косити цей врожай. Зараз слід максимально враховувати рекомендації виробників, – говорить Юлія Косогорова. Якщо якийсь гібрид не рекомендують для Вашого регіону, то не обирайте його, навіть якщо половина відео у youtube розповідає про чиїсь шикарні врожаї. Платити за сушку рекордних врожаїв будете Ви, а не блогери.
- Врожайність. Звичайно, є мінімальний рівень врожайності, нижче якого фермерам просто не доцільно сіяти кукурудзу. Для кожного регіону він може бути різним. В Одеській області врожаї по міркам Хмельниччини – мізерні. Але тут дешевша логістика до порту і вища ціна. Тому економіка працює навіть при 5 тоннах з гектара. Так само з No-till – рахується не стільки врожай, скільки собівартість.
- Стійкість до перестою. Це відносно нова вимога. Раніше гібриди для зимових жнив шукали одиниці. А зараз не рідкість і весняні жнива. Ми не прихильники пізніх термінів збирання, але зараз це звичайна справа і цю потребу теж можемо задовольнити. Тут потрібні гібриді з більшим числом ФАО і потужним стеблом, на приклад ДМС 3111 або ж ДМС Аміго.
- Стійкість до посухи. Остання велика посуха, яка негативно вплинула на кукурудзу, була в Україні у 2020 році. Після цього посухостійкі гібриди отримали додаткову популярність – тоді насіння нашого посухостійкого гібрида ДМ Вікторія закінчувалося ще в січні. Але пізні холодні весни останніх сезонів та тривалі дощі восени змінили цей тренд. Зараз замість посухостійкості фермери частіше купують холодостійкі гібриди і більш ранніх груп стиглості. За цими ознаками я однозначно рекомендую ДМС Прайм.
- Потреба у гібридах для економного вирощування. Це теж результат високих цін на добрива. Зараз невеликим фермерам може бути вигідніше не вкладатися в живлення і тоді навіть невеликий врожай забезпечить рентабельність. Але, зрозуміло, що це разові вимушені акції. Хочеться вірити, що наші фермери якнайшвидше повернуться до нормальних рекомендованих доз, бо кукурудза все таки технологічна культура.
- Стійкість до хвороб. Це вже більш нішові потреби. Якщо говорити про стійкість до хвороб, зокрема до сажкових, то такі питання ставлять нові клієнти. Якість доробки насіння і застосування дорогих та ефективних фунгіцидів робить свою справу – нарікань на це в нас немає.
- Вартість насіння. Це важливий аспект вибору для фермера. Хоча, на мою думку це більше емоційна складова. Адже питома вартість насіння в загальних витратах на вирощування кукурудзи невелика. І ті 350 гривень, які фермер доплатить за мішок нового гібрида – вони кілька разів окупляться сухішим зерном і більшим врожаєм. Тому я раджу хоча б поступово впроваджувати новинки у свої господарства – це вигідно. Особливо у такі напружені часи, як зараз.
Цей матеріал вийшов у журналі “ЗЕРНО”, №1, 2024.