Головна » Новини МАЇС » Українська селекція у прифронтовій зоні: працюємо і віримо в ЗСУ

Українська селекція у прифронтовій зоні: працюємо і віримо в ЗСУ

Портал growhow.in.ua запустив цикл статей “Єдиним орнтом до перемоги”, де розповідають історії українських компаній, агровиробників та постачальників, які попри війну єдиним фронтом працюють, підтримуючи економіку та продовольчу безпеку країни та світу. У новому випуску своїм досвідом ділиться Компанія Маїс. Стаття розміщена на growhow.in.ua.

Українська селекція у прифронтовій зоні: працюємо і віримо в ЗСУ

Від головного селекційного полігона Компанії «Маїс» до фронтів у Запорізькій, Донецькій і Харківській областях – 100-120 кілометрів. Така відстань до територій активних бойових дій, звичайно, позначається на роботі підприємства. Як працює найбільший український центр селекції кукурудзи в умовах війни, як долають проблеми і чому збираються спалювати кукурудзу?

Компанія «Маїс» – селекційне підприємство, яке створює власні гібриди кукурудзи та виробляє їх насіння. Виробничі потужності компанії розташовані у Дніпропетровській та Тернопільській областях, а основні ринки збуту – експортні. Принаймні, так було до початку повномасштабного вторгнення: 70% насіння «Маїс» було законтрактовано зарубіжними партнерами, а заводи компанії на початку лютого працювали у три зміни, щоб забезпечити клієнтам вчасні поставки.

Українська селекція у прифронтовій зоні: працюємо і віримо в ЗСУ

– 24 лютого компанія зустріла на піку відвантажень, – пригадує Микола Федько, генеральний директор НВКФ «Компанія Маїс». – У цьому сезоні ми рекордно збільшили частку експорту нашої продукції, ми мали чудові перспективи з подальшого розширення географії наших продажів у Європі та зростання в Україні. Навесні 2022 ми готувалися відзначити своє 30-річчя і взагалі досить впевнено дивилися у майбутнє… Раптом війна та загальний безмежний шок. У такій ситуації стало фактично неможливо задовольнити найголовнішу потребу людей – бути у безпеці. Саме її потребували наші співробітники найбільше, тому ми відразу оголосили, що працюватимемо стільки, скільки це буде можливо в нашій зоні, нікого не скорочуємо, зарплати зберігаємо, а тих, хто вирішив виїхати у більш безпечні місця, переводимо на дистанційну роботу. Це дало людям можливість забезпечувати собі той рівень добробуту, який вони мали раніше. Впевненості додавало й те, що Віктор Борисов, власник Компанії «Маїс», нікуди не виїжджав і залишився працювати в Синельниковому. Щодня він спілкувався зі співробітниками і люди розуміли, що ситуація хоч і складна, але не критична.

Українська селекція у прифронтовій зоні: працюємо і віримо в ЗСУ

– У нас є насіннєвий завод у Тернопільській області і ми готувалися до того, що треба буде евакуювати людей і перевезти туди наш генетичний банк, – говорить Віктор Борисов, голова НВКФ «Компанія Маїс». – Сотні тисяч селекційних зразків, спеціальне обладнання, селекційна техніка – переміщення всього цього потребувало гігантських зусиль, але ми були готові до цього. На щастя, нам поки не довелося реалізовувати план евакуації. Перший шок минув і ми поволі увійшли у звичайний виробничий процес.  До Борщова ми все ж таки перевезли насіння, але товарне, бо саме звідти відвантажували продукцію для клієнтів компанії.

– Вже у березні в нас знову кипіла робота, – продовжує Микола Федько. – Запустили заводи й готували нові експортні партії. Фактично, найбільше компанія втратила саме в експортному потенціалі. Найперше — білорусь, у господарства якої цього року планували відвантажити ледь не третину продукції. За останні три роки ми зросли у білорусі в рази і впевнено конкурували з європейськими насіннєвими брендами. Ці бренди, до речі, і досі продовжують працювати і в росії, і в білорусі. Ми ж повністю покинули білоруський ринок і сфокусувалися на інших. Але й там було важко. Щоб доставити замовлене насіння до Казахстану та Узбекистану, довелося опрацьовувати нові маршрути – через Молдову, Румунію, Болгарію, Туреччину, Грузію і Азербайджан. Доставка тривала місяць, простягнулася на тисячі кілометрів, а вартість її виявилася неймовірно високою. Постачання партнерам у Європейському Союзі теж було ускладнене. Незважаючи на те, що від нашого заводу на Тернопільщині до кордону з Польщею приблизно 350 км, доставка однієї з партій насіння розтягнулася на півтора тижні. Саме тоді наш уряд заборонив експортувати кукурудзу. Через кілька днів заборону змінили на ліцензування – отримання спеціальних дозволів на експорт. Тоді ми, єдина вітчизняна насіннєва компанія, яка постачає насіння кукурудзи до ЄС, чекали на ліцензію 10 днів! Отримавши ліцензію, відновили експорт до ЄС, але втратили такі дорогоцінні дні, коли попит на насіння був найвищим. Хоч як би було складно, ми виконали всі зобов’язання перед усіма нашими партнерами. Шкодуємо тільки, що через закриті кордони та зруйновану логістику не змогли цього року розпочати роботу у Литві та Угорщині. Зробимо це пізніше, – говорить Микола Федько.

Українська селекція у прифронтовій зоні: працюємо і віримо в ЗСУ«Маїс» – селекційна компанія і живе не так річними планами, як циклами на 5-6 років. Саме стільки треба, щоб створити новий гібрид кукурудзи і саме від цього в компанії відштовхуються, розраховуючи інвестиції, розширення чи модернізацію виробництва. З одного боку, це складніше, бо такий форс-мажор як війна, може вмить знищити всі плани. Але з іншого боку, розуміння того, де і яким підприємство має бути через 5 років – це чудовий орієнтир, який тримає в тонусі та дає змогу чітко бачити перспективу навіть посеред хаосу навколо.

– Ми маємо бачення свого розвитку на кілька років. Звичайно дещо змінюємо плани під впливом різних обставин, але загалом стратегічних цілей досягаємо, – говорить Віктор Борисов. – Одним із таких завдань був запуск селекційної станції у Тернопільській області. Ми планували її роботу, щоб урізноманітнити свою лінійку гібридів, створити продукт спеціально для регіонів зі сприятливими кліматичними умовами та для інтенсивних технологій вирощування кукурудзи. Після 24 лютого в нас не було сумнівів, що проєкт треба розпочинати негайно. Тому вже цього року станція працює – проведені схрещення, робимо дослідження і працюємо над створенням нових гібридів “козацької”, як ми її називаємо,  кукурудзи.

Під брендом «Козацька кукурудза» гібриди Компанії «Маїс» продають у Польщі. Там гібриди, створені на теренах давнього Козацького Степу, добре дають собі раду в посушливих умовах. А посуха все частіше трапляється в Європі.

Українська селекція у прифронтовій зоні: працюємо і віримо в ЗСУ

– Цього року практично у всій Польщі спостерігаємо несприятливі погодні умови, – говорить Павел Савицький, який уже кілька років займається кукурудзою. – Посуха особливо вразила північно-західні регіони країни: 14 із 16 воєводств. У цих умовах гібриди кукурудзи Компанії «Маїс» показують себе досить добре, рослини помітно довше конкурентів витримують спеку. На особливу увагу заслуговують гібриди з ФАО 260.

– З «Маїсом» ми співпрацюємо вже третій рік. Незважаючи на низку несприятливих бюрократично-геополітичних ситуацій, апогеєм чого стала ескалація злочинного нападу російської федерації на Україну, щорічно ми збільшуємо об’єм замовлення насіння. Переконаний, що ця тенденція продовжуватиметься в майбутньому, – ці слова Павел говорить українською мовою. Українську почав вивчати ще на початку року, бо планував приїхати на щорічний День поля «Маїс» восени та порозмовляти з українськими аграріями. 

Перший раз ми були на Дні поля «Маїс» 2018 року, – пригадує Павел, – тоді ми полетіли з Варшави до Запоріжжя, а вже звідти – до Синельникового, де й проводили захід. Ми усвідомлювали, як близько це місце від непідконтрольних українському уряду територій Донбасу. Мало хто в Європі пам’ятає, що війна в Україні це не питання останніх місяців, адже військові дії тривають із 2014 року. Сьогодні ситуація стала ще більш складною, але я не маю сумнівів: якщо «Маїс» організує День поля, приїду до наших партнерів підтримати українських аграріїв.

Та рішення про День поля у Компанії ще немає. Надто великі безпекові ризики у цій зоні. Синельниківський район часто потрапляє до новин через обстріли на його території, а повітряні тривоги лунають тут чи не щодня.

Українська селекція у прифронтовій зоні: працюємо і віримо в ЗСУ

– На полі теж чути сирени, – говорить Ніна Горьова, фахівець лабораторії селекції Компанії «Маїс», – але ми чуємо і вибухи на фронті. Ми якраз закінчили запилення – кілька тижнів зранку працювали на селекційному полігоні. У ранкову пору особливо тихо й на фоні цієї тиші дуже чутно те, що відбувається на Донбасі. Кажуть, людина формує звичку за три тижні. Ми чуємо це вже кілька місяців і все одно реагуємо. Мабуть, до цих вибухів неможливо звикнути.

З колегою погоджується і Микола Федько, генеральний директор компанії.

Не можна сказати, що ми звикли до війни, але ми точно пристосувалися  до теперішніх умов. «Маїс» – селекційна компанія. Нам не можна зупинятися, бо якщо ти зупинишся на рік, ти втратиш найголовніший ресурс, який не можна відновити – час. Єдиний шанс нашої компанії конкурувати на ринку  не зупиняти наукову складову. Нам довелося зменшити кількість точок екологічного випробування, де ми досліджуємо тисячі гібридів в умовах різних регіонів України. Минулого року їх було 20, а тепер залишили 11. Але й сьогодні такої мережі випробувань не має більше жодна українська селекційна компанія. Ми збільшуємо парк селекційної техніки та оновлюємо виробництво. Максимально намагаємося слідувати наміченим планам. Продовжуємо просування наших гібридів у Європейському Союзі. Хоча через закриті кордони це робити майже неможливо – живу презентацію на полі неможливо замінити жодною зум-конференцією.

Українська селекція у прифронтовій зоні: працюємо і віримо в ЗСУЕкспорт для Компанії «Маїс» є вагомою частиною економічного розвитку. Проте головний акцент тут все одно роблять на ринок України. Велика частина господарств клієнтів компанії розташована на територіях, де були бойові дії, або які досі лишаються під окупацією, тому наступного сезону у компанії робитимуть акцент на відносно безпечні області України. Вже прийняли до команди регіональних менеджерів – представників на Вінницьку та Київську області, посилюватимуть і представництво у Західному регіоні.

– Український ринок настільки конкурентний, що тут найважче розвиватися і мати значне зростання. В Україну вже зайшли потужні гравці, і це зрозуміло: наше сільське господарство дуже розвинене, навіть більш ніж у деяких країнах Європи. З іншого боку, працювати тут надзвичайно цікаво, бо українські фермери чітко розуміють, що саме їм потрібно і самостійно ухвалюють рішення, тож боротися за такого землероба найскладніше. Отже, пріоритет №1 – Україна, розширення і зміцнення наших позицій саме на рідній землі, – говорить Микола Федько, генеральний директор Компанії «Маїс».

Практично вся кукурудза, яку вирощують українські фермери, іде на експорт. Блокування портів, а звідси й неможливість реалізувати зерно за прийнятною ціною, дуже б’є по аграріях і їхніх планах вирощування цієї культури. Але песимістичні прогнози щодо перспектив кукурудзи у весняній посівній кампанії у «Маїс» не поділяють.

– Так само, як кукурудзу, не вдалося збути і пшеницю, котру трейдери радять притримати до жовтня, – зауважує Микола Федько. – Всі сподіваються, що ситуація у країні змінюватиметься на краще. Про весняну посівну можна буде говорити після закінчення посіву озимих, коли буде видно, чи посіють агровиробники зернові. В Україні запас збіжжя такий, що якщо не відкриються порти, ми можемо його ще три роки не вирощувати. Є думка, що фермери залишать пар – не дуже в це вірю: щось все одно сіятимуть. Так, без добрив, зі зменшенням пестицидного навантаження, але сіятимуть. Кукурудза тут має свої переваги. Її сіють навесні, у нинішніх умовах – це досить віддалена перспектива, – каже гендиректор НВФГ «Компанія Маїс». І додає: – Як сказав мені один фермер, він сіятиме кукурудзу, бо та може спокійно стояти у полі до весни 2024 року. І я погоджуюся з ним:  кукурудза – це гарантований весняний посів зернової групи, збирання якої можливе не лише восени 2023-го, але й навесні 2024 року! Біологічно культура може зостатися на ділянці і взимку. Вирощування кукурудзи дозволить виграти час, а це сьогодні може значити дуже багато.

Неможливість реалізувати вирощену продукцію може спонукати фермерів не лише до перегляду сівозміни, але й мети вирощування. Можливо, труднощі з експортом зерна нададуть імпульс для того, що в Україні розвиватиметься його переробка.

– Ціна на межі собівартості, а то й нижче, тому ми постійно в пошуках найбільш ефективних шляхів використання продукції, – говорить Віктор Борисов, голова Компанії «Маїс». – Наприклад, зараз ми працюємо над альтернативними шляхами збуту пшениці через Молдову та Румунію. Вже знайшли партнерів, але прораховуємо кожну гривню перед початком, бо логістика займає неймовірно велику складову у ціні. Тому ми розглядаємо варіанти переробки зерна: на біодизель та біогаз. Також реалізовуватимемо такі незвичайні проєкти, як опалення зерном. Цього року кілька приміщень ми плануємо опалювати саме так – зерном кукурудзи. Вже закупили потрібне обладнання. На сьогодні це значно дешевше, ніж опалювати пелетами, а з огляду на ризики з енергоносіями зимою – цей варіант може бути дуже доречним.

Українська селекція у прифронтовій зоні: працюємо і віримо в ЗСУ

Форпост допомоги

Коли запитуєш про підтримку армії та тих, хто втікає від війни, у генерального директора великої компанії, розташованої неподалік від лінії фронту, не сумніваєшся, що тут просто не можуть не допомагати.

– Допомагаємо, – підтверджує Микола Федько. – Для нас це давня історія. Ми ж відчули війну ще тоді, 2014-го. Як і тоді – приймаємо до себе в команду переселенців, як і тоді допомагаємо військовим. Тепер, звичайно, інтенсивність і масштаби допомоги збільшилися. ЗСУ допомагаємо здебільшого через місцеві фонди: виділяємо кошти, матеріальні ресурси, робимо ТО, ремонтуємо машини. Компанія віддала для фронту чимало вантажних та легкових авто. Загалом із підприємства мобілізовано 17 чоловіків, які служать у різних військах на різних посадах, усі живі-здорові. Допомагали нашим хлопцям із бронежилетами, формою, тепловізорами, словом, усе, чим можемо – допомагаємо.

До війни неможливо звикнути, але можна пристосуватися. Принаймні Компанія «Маїс» намагається. З початку війни жодного дня підприємство не зупинялося, вдається зберігати колектив і заробітну плату, реалізовувати плани.

– Ми віримо в наші Збройні сили і намагаємося працювати так, щоб максимально забезпечувати колектив роботою, – говорить Микола Федько, – розробляємо нові продукти та відкриваємо нові ринки, а значить – даємо нашим людям упевненість у тому, що буде де працювати. Але якось у розмовах із колегами ми дійшли висновку, що перестали мріяти. Сьогодні ніхто не говорить про мрії. Є плани, завдання, наміри… А от мрій не лишилося. Окрім однієї, спільної для всіх українців. Працюємо, щоб вона здійснилася.