Спостереження за погодними явищами осінньо-зимового сезону 2019-2020 рр. викликають у аграріїв деяку тривогу відносно дефіциту опадів і низьких запасів вологи в грунті. Виникає закономірне питання – як це може позначитися на вирощуванні кукурудзи і які риски можуть бути надалі.
У цьому ракурсі важливі розуміння природи посухостійкості рослин і посилення цих властивостей агротехнічним шляхом.
Кукурудза відноситься до культур ефективного типу асиміляції вуглекислого газу, що обумовлює її низький коефіцієнт транспірування, тобто кількості води, витраченої на створення одиниці сухої речовини рослин (250-350 л/кг сухої маси), тоді як у озимої пшениці він складає 300- 550, у ячменю – 300-520.
Тому її можна вважати культурою економного використання води з підвищеною посухостійкістю. Сходи використовують невелику кількість вологи (7-8т загального споживання).
В період проростання використовується лише незначна доля вологи – приблизно 30-40т маси сім’я.
Для отримання рівномірних сходів достатні 9-10 мм продуктивної вологи в грунтовому шарі 0-10 см, при зменшенні ресурсу до 1-6 мм існує вірогідність зниження польової схожості, у зв’язку з чим доцільно збільшити глибину посіву до вологого шару грунту.
Весняні запаси вологи не грають значної ролі у формуванні продуктивності кукурудзи. У окремі роки існує навіть негативна кореляція між запасами вологи перед посівом і врожайністю зерна – r = – 0,3. Вони служать лише фоном для накопичення вологи за рахунок опадів і сумарною влагообеспеченности посівів надалі.
Найбільші витрати води спостерігаються в період інтенсивного накопичення сухої речовини рослинами, цвітіння, запліднення і начала формування зерна.
Орієнтовно він складає близько 30 днів – від початку появи мітелок в піхві верхнього листа – до молочного стану зерна. У цей період використовується 69-73оды від загального споживання, а при дозріванні – 20-22Атмосферные опади або полив в цей період найбільш ефективні для формування продуктивності. Оптимальні умови створюються при вологості корнеобитаемого шару грунту в межах 70-80т повної вологоємкості. Середньодобова витрата води залежить від фази розвитку рослин, погодних умов, стиглості гібридів та ін. чинників.
Середнє щоденне використання вологи може складати 50-75 м3/га.
Отже, кукурудза відноситься до культур тривалого періоду вегетації і весняні запаси вологи грають незначну роль у формуванні потенційної продуктивності.
Найбільше значення для зростання і розвитку рослин грає ресурс води в другу половину вегетації (липень-серпень).
Яким чином можна поліпшити водний режим грунту в посівах кукурудзи?
Посилення посухостійкості рослин може відбуватися в результаті проведення агротехнічних заходів, спрямованих на збереження грунтової вологи і створення оптимальної структури посіву. Передусім, доцільно розмістити посіви по кращих попередниках, які менше витрачали воду в попередній рік (озима пшениця, ячмінь, зернобобові і так далі).
Це дозволить поліпшити водний режим 15-25strong> чи збільшити запаси вологи в шарі грунту 0-150 см на 20-35 мм в порівнянні з несприятливими попередниками (соняшник, сорго, цукровий буряк).
У ранньовесняний період слід мінімізувати кількість операцій по підготовці грунту і обмежити їх ранньовесняним боронуванням (чи вирівнюванням) і передпосівною культивацією з подальшою сівбою, з мінімальним розривом в часі, щоб запобігти зайвому випару з грунту.
Посів слід провести в оптимально-ранні терміни, при стійкому прогрівання грунту до 10 градусів С. Зазвичай такі умови складаються з другої половини квітня.
Доцільно користуватися тривалим агропрогнозом. Рання сівба дозволяє рослинам успішно використати весняні запаси вологи і існує вірогідність проходження критичних за водоспоживанням фаз розвитку при достатніх запасах вологи і помірному температурному режимі.
Сівбу варто розпочинати з більше пізньостиглих гібридів і завершувати скоростиглими, оскільки середньостиглі і среднепоздние форми використовують значно більше води, чим скоростиглі і сильніше реагують на її відсутність в період формування зерна.
При зміщенні термінів сівби від ранніх до пізніх фаза цвітіння (критичний період по влагопотреблению) у ранньостиглих гібридів наступає пізніше на 7-11 днів, у середньостиглих – на 8-12 днів, тобто відсовується з першої декади липня на другу або з другою до кінця третьої декади. Таким чином, цвітіння і надалі наливши зерна проходять в тяжчих умовах літа з мінімальною кількістю атмосферних опадів і високими температурами.
Міра зволоження грунту впродовж вегетації є чинником обмеження при встановленні оптимальної густини стояння рослин.
Загущені посіви, як правило, використовують значно більше води, чим проріджені. В той же час проріджені посіви здатні забезпечити високу індивідуальну продуктивність рослин і проявити так звану компенсаторну функцію, тобто збільшення кількості і маси зерна з качана і утворення додаткових качанів. При виникненні ризиків посухи доцільно дотримуватися оптимальної густини стояння рослин для кожного гібриду і орієнтуватися на нижню межу рекомендованої густини.
Впродовж вегетації доцільно підтримувати верхній шар грунту в розпушеному стані з метою відвертання зайвого випару вологи через грунтові капіляри. Слід провести щонайменше одну міжрядну обробку (так званий “сухий полив”), навіть за відсутності бур’янів.
Для посіву рекомендуємо використати насіння посухостійких гібридів:
– ранньостиглі – ДМС 1915
– середньоранні – ДМ Стикер, ДМС 2510, ДМ Петрос, ДМС Тренд, ДМ Вікторія, ДМС 2911
– середньостиглі – ДМС 3111, ДМ Дует, ДМС Сектор, ДМ Добро, ДМС 3411, ДМС Грант, Візир, ДМС Адаптер, ДМС 4014.
Ці гібриди відрізняються також підвищеною холодостійкістю і можуть використовуватися для раннього посіву.
Пащенко Ю.М., доктор сільськогосподарських наук
